В рамках проекту "Читаємо подорожуючи" цієї весни шляхи прочитаних книг привели нас до Чернігова й Батурина.
Подорож не можу назвати розважальною, адже під час екскурсій Батуринською цитаделлю, археологічним музеєм, Будинком-музеєм Василя Кочубея мова йшла про одну з найжахливіших сторінок в історії України - Батуринську трагедію.
Як завжди, ми ретельно готувалися до поїздки: прочитали книги Богдана Лепкого "Мазепа", "Мотря", "Крутіж"; провели виховну годину "Таємниці й загадки великого гетьмана"; передивилися кінофільми; відвідали виставу "Гетьман Мазепа" у Запорізькому драматичному театрі. Тож, як кажуть, "були в темі", готові сприймати інформацію про страшні події трьохсотлітньої давнини у гетьманській столиці.
Особисто мене вразило те, з яким болем працівники Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" розповідають про трагедію свого міста, запам'ятався зріз грунту, де закарбувався пласт попелу від пожежі 1708 року та вірш Івана Мазепи, адресований Мотрі Кочубей. Мені дуже болить те, що багато наших співвітчизників, не знаючи справжньої історії своєї країни, і досі знаходяться під владою радянських стереотипів, вважаючи Івана Мазепу зрадником.
Чернігів називають містом легенд. Дійсно, він вражає унікальними старовинними спорудами часів Київської Русі. Це тихе, затишне, зелене, місто з неповторною атмосферою, яке зачаровує доглянутістю. Ми відвідали визначні чернігівські культові споруди: храми й монастирі, Антонієві печери, Чернігівський Вал та могилу Михайла Коцюбинського на Болдиній Горі.
Від'їжджала з Чернігова з мрією повернутися туди іншим разом, але тоді мати більше часу для пізнання міста та його величної історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар