Шановні читачі!
Наприкінці 2018 року Україна віддає данину пам'яті жертвам одного з найжахливіших епізодів історії нашої держави - Батуринської трагедії.
2 листопада 1708 року російські війська під командуванням князя Меншикова та за наказом царя Петра І вщент зруйнували гетьманську столицю Батурин та вчинили жорстоку розправу над мешканцями цього українського міста. За оцінками істориків, жертвами масового вбивства стали від 11 до 15 тисяч містян, як військових, так і мирних людей.
Ця страшна подія була помстою українському гетьману Івану Мазепі за те, що він, намагаючись звільнити Україну від утисків Москви, уклав угоду з королем Швеції Карлом ХІІ про спільний виступ проти російської армії.
Більше про ті події пропоную вам прочитати у книгах Богдана Лепкого "Мазепа" та "Мотря".
«Нічого нам так не треба, як єдиномислія, ніщо нас так не руйнувало і не ослаблювало, як наша незгідливість і розтіч. Вона тільки ворогам нашим на користь виходила, а нам на превелику втрату...»
Погодьтеся, здається, що ці слова, вкладені автором у вуста гетьмана Мазепи, сказані не три століття тому, а сьогодні. Вони й зараз надто актуальні, щоб бути просто історією.
Богдан Лепкий об'єктивно розкриває трагічні події, що були наслідком Полтавської битви, — відступ шведських і козацьких військ, переслідування їх царськими загонами, зрештою — душевні страждання Мазепи, який, і на смертній постелі залишається вірним своїм ідеалам. В останню мить, звертаючись до Бога, він вимовляє святі слова: "Дай нам, Боже, вольними бути".
