вівторок, 3 листопада 2015 р.




І кожен раз мене дивує Львів
Своєю дивовижною красою.
Величне місто, аж бракує слів, 
Йому я підкорилася без бою...

Нарешті відбулася довгоочікувана подія жовтня - поїздка до Львова.
Трішечки відпочивши та розклавши враження "по поличках", хочу поділитися ними з читачами.
Є місця, відвідуючи які просто додаєш іх до колекції своїх подорожей, ніби ставиш галочку: "Я тут був".  До Львова ж хочеться повертатися знову і знову, він манить своєю довершеною красою, давньою, майже 760-річною історією, неповторною архітектурою, величністю храмів і палаців, колоритністю фестивалів, спокусливим ароматом кави і шоколаду.
Дуже люблю це місто: тут забуваєш про буденне і реальність стає казкою. У такі хвилини хочеться поділитися своїми емоціями з іншими, тому й народжується бажання влаштувати подорож для учнів, щоб якомога більше людей доторкнулися до  дивовижної краси, на яку так багата Україна.
Вже й не пригадаю, скільки разів була у Львові, знаю про нього досить, щоб провести невеличку екскурсію центром міста, та все ж кожного разу відкриваю для себе щось нове і раніше невідоме.
Цього року місто Лева зустріло нас сонячною, теплою погодою і чаруючим різнобарв'ям золотої осені. (До речі, який би несприятливий для туристів прогноз погоди не віщував Інтернет, він жодного разу не справдився. Приємно думати, що Львів відповідає  взаємністю на мої почуття до нього.)
Природньо, що спочатку хочеться відвідати улюблені місця: привітати найстаріший в Україні університет; відчути, як захоплює подих позолота Львівської опери - одного з найкрасивіших театрів Європи; поринути у круговерть гомінливої Площі Ринок; вклонитися величному Домініканському собору; скуштувати гарячого шоколаду.


А наступного дня прокидається бажання нових відкриттів. Цього разу це були Будинок учених, колишнє Шляхетське касино, будівля з вражаючою зовнішньою архутектурою та вишуканим внутрішнім оздобленням; Палац Потоцьких - маленький шматочок Парижа, адже зовні він дуже схожий на паризький Лувр. Я була вражена фактом, що перше виконання всесвітньовідомого  Реквієму Моцарта відбулося у Львові, у соборі Святого Юра, а також розповіддю про Митрополита Андрея Шептицького. Як мало ми, виявляється, знаємо  історію своєї держави!
Окремо скажу про те, що ми жили в будинку, який колись належав Соломії Крушельницькій (зараз будинок № 23 по вулиці її імені), відвідали Музично-меморіальний музей славетної співачки, почули спражній запис її неповторного голосу.
Відомий американський письменник Теодор Драйзер писав:
        "Якщо не говорити про кохання, найбільше радості та задоволення в житті приносять             нам подорожі". 
А відомому французькому письменнику Анатолю Франсу належать слова:
        "Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома".

То ж запрошую вас, шановні читачі, подорожувати, збагачуватися інтелектуально і духовно.

Наступною може бути подорож до чарівного Закарпаття під час зимових канікул.