понеділок, 15 лютого 2016 р.

Казкове Закарпаття


Говорять, що все гарне швидко закінчується. І дійсно, ми довго готувалися, перечитали усі книги Мирослва Дочинця, обговорювали їх, прокладали  маршрут, купували квитки, радилися, які речі взяти з собою. А промайнула подорож як одна мить...
Хочу поділитися своїми враженнями. Раніше я вже кілька разів була у Закарпатті, бачила його зимовим і літнім, і кожної пори року цей край прекрасний.

Мукачево. Місто, де ми жили, пишається своєю більш як тисячолітньою історією. Вишукана архітектура центральної частини, замок Паланок, величні палаци та храми,
затишні кав'ярні... Тут час ніби зупиняється, туристи повільно гуляють старовинними вуличками, скрізь ідеально чисто.
Цікаво, що за версією журналу "Фокус", Мукачево очолило список найздоровіших міст України (мається на увазі, що тут люди живуть до глибокої старості, мало хворіють, перебувають у гармонії з навколишнім світом і з самими собою). Можливо саме тому ніхто з нашої групи не захворів, незважаючи на те, що епідемія грипу була у розпалі, а ми купалися у басейні під відкритим небом, кілька разів промокли під дощем, потім замерзли на вершині гори Гимба.
Для мене  відкриттям став міський театр. Маленький провінційний театр, яке ще районне місто в Україні може таким похвалитися? Вистава "Безымянная звезда", яку ми відвідали, залишила на згадку приємні сентиментальні відчуття.
Природа. Про красу Карпат усі знають, вчать на уроках географії, читають, дивляться по телевізору. Але кожному українцю хоч раз у житті варто побачити Карпати на власні очі, щоб відчути серцем слова Ліни Костенко "Буває, часом, сліпну від краси..."; щоб навчитися відрізняти верховину від полонини; щоб, нарешті, зрозуміти, чому їх називають "сині гори".
Такі дивовижні краєвиди можна споглядати тільки в Карпатах. І дарма, що погода нас не дуже балувала, адже негаразди забуваються, а враження залишаються на все життя.
Люди. Закарпатці - особливі,  у цій маленькій області українці мирно уживаються з угорцями, словаками, румунами, поляками, росіянами, євреями, німцями (ось у кого треба вчитися національній толерантності), вони  належать до різних релігійних конфесій, мають протилежні політичні переконання, але завжди доброзичливі, привітні та відкриті. Тільки тут Сашка назвуть на угорський манер - Шандор, а Миколу - Міклош, тут кукурудза - кендериця, картопля - крумплі, помідори- парадички.
Для мене особисто ця поїздка стала знаковою ще й тому, що я змогла поспілкуватися  зі своїм улюбленим  письменником - Мирославом Дочинцем. Ми відвідала видавництво "Карпатська вежа", де друкуються його твори та отримали автографи автора. Завдяки фінансовій підтримці нашої училищної профспілки кожен учасник подорожі отримав подарунок - збірку Мирослава Дочинця "Многії літа. Благії літа".

Мрії. Тепер я мрію побачити Мукачево та Ужгород у квітах японських сакур і магнолій, відвідати унікальну долину нарцисів, що в Хустському районі Закарпаття. А ще мені будуть снитися вишукані тістечка з кондитерського дому Бондаренко, якими я пожертвувала заради вистави у театрі.

Ось такою мені запам'яталася наша зимова подорож до Закарпаття.
Дорогі мої  туристи, чекаю на ваші відгуки та коментарі!




9 коментарів:

  1. Шановні Наталіє Едуардівно і Ларисо Павлівно, я вам дякую за те, що дали мені змогу потрапити в таку чудову казку. Ця подорож залишиться в моїх спогадах назавжди. Я дійсно пишаюся, що такі чудові місця є у нас на Україні. Я отримала купу емоцій, вражень. Кожен день, відкривав для мене щось нове, цікаве, незвідане. Найбільше мені сподобалися: замок Паланок, термальні басейни під відкритим небом, дигустація вин. Але "найприкольнішим" були випробування підйомами до озера Синевир та гірськолижний витяг.Смачними були солодощі у Бондаренка, шикарні млинці з горішками і шоколадом. Рятувальним колом були найсмачніші бутерброди від наших "шеф-кухарів". НЕ ЗАБУДУ!!! "Виставу" балету наших студентів на льодовиковій арені... А такої "колискової" від сусідки по купе не співала жодна наша мама. Звичайно, це все жарт, було все просто супер)))))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Світланко, дякую за теплі слова! Найбільша для нас винагорода - ваші допитливі очі та ваше бажання кожного дня отримувати нові знання і враження. Тоді розуміємо, що працюємо не даремно.

      Видалити
  2. Згодна, Наталіє Едуардівно, з усіма пунктами Ваших вражень. Але додам трішки і своїх.
    ЕКСКУРСІЇ. 1) Романтичний «Сент-Міклош». Вразив неповторною атмосферою, аурою та шармом.2) Винні підвали Берегово. Хазяйка Тетяна. Емоційний вибух для мозку.3) Підйом на гору Гимба. Дощ. Дощ зі снігом. Снігова крупа. Сніг. Заметіль як на зимовому полюсі. Замерзли. Чайовня на вершині 1500м. Зігрілися біля вогню. Виглянуло сонце. Чудова погода для катання на санках. Все це можна назвати казкою про дванадцять місяців.4) Відвідання театру. Здається, побувала в іншому часі. Дивовижне поєднання витонченості та елегантності з «благородною бідністю» інтер’єру –це треба побачити своїми очима. А ще гра акторів. З повною віддачею. Мені здалося, що своєю грою вони хотіли донести до всіх присутніх на цій виставі одну – єдину думку: ну як можна не любити театр – цей чудовий і захоплюючий вид мистецтва?
    ЕМОЦІЇ. Перехоплювало дух від величі природи. Холодна краса зимового Синевира. Гори, вершини яких потонули в тумані. Здавалося, простягнеш руку - і доторкнешся до вічного. Але ні. Ця невимовна краса сприймається зором, проходить через душу, прослизає між розкритими у простір неба пальцями і летить… Летить у вічність, щоб милувати наступні покоління своєю тишею, спокоєм та благодаттю.
    ДУМКИ. 1) Нам треба повчитися в угорських та чеських меценатів зберігати історико-архітектурні пам’ятки свого народу. Вони вкладають СВОЇ гроші, щоб на території ІНШОЇ держави ЗБЕРЕГТИ свою спадщину.2) Соромно за українських чиновників і їх «реставрацію» єдиного в Європі музею лісу і сплаву. Вони розкрадають ДЕРЖАВНІ гроші, щоб на території СВОЄЇ держави НАБИТИ собі кишені.
    СЛОВА ПОДЯКИ. Невичерпній енергії та ентузіазму Наталії Едуардівні. Я захоплююся Вашими здібностями по організації екскурсій та Вашим талантом продумувати все до дрібниць. Я вдячна Вам за тонке відчуття грані, коли я втомилася. Особлива подяка за пронизаний істинною духовністю подарунок -«Благії літа».
    МРІЇ. Я не була всюди, але це все у моєму списку.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. І сама не знаю, як могла забути про Сент-Міклош. Бачила його вперше, і він полонив моє серце. А дівчина-екскурсовод розповідала так, ніби ті таємні романтичні побачення у замку відбувалися з нею і зараз, а не кілька століть тому.
      Надзвичайно тішуся тим, що знайшла людину, споріднену мені за життєвими цінностями, бажаннями, відчуттями. Раніше нас об'єднували учні і наші рідні діти, спільно проведені вечори, тепер додалися подорожі. Дякую, Ларисо Павлівно, за наше "звучання в унісон".

      Видалити
  3. Мені також все сподобалось!!! Особливо термальний басейн, замок Шенборнів, дигустація вина. Навіть гуляти по місту було просто круто,і роздивлятись будівлі. Було цікаво підійматись на озеро Синевир на висоту близько 1000 метрів,а підійматись на підйомнику це було щось, відчуття висоти, що можна розглядувати природу з висоти птичого політу .Смачними були солодощі у Бондаренка.Ця поїздка залишиться в моїй пам`яті на довго.ВСЕ БУЛО ПРОСТО СУПЕР!))Дякую.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Аню, ти виявилася найбільш героїчною туристкою нашої групи! Незважаючи на не зовсім добре самопочуття, нічого не пропустила, спробувала всю палітру відчуттів і вражень, мужньо пройшла випробування погодою, екскурсіями та дуже гіркими ліками із синевирських трав. Дякую тобі за витримку і розуміння!

      Видалити
  4. Дякую вам за цю чудову подорож!!! Мені все дуже-дуже сподобалось!!!

    ВідповістиВидалити
  5. Дякую вам це була цікава, весела і гарна подорож до Закарпаття! Я буду чекати ще одної поїздки с дуже гарними вчителями. ДЯКУЮ!!!!

    ВідповістиВидалити